Характеристика типів темпераменту

 Характеристика типів темпераменту

 

Сангвінік

Жвава, впевнена, привітна дитина, яка легко йде на контакт, відкрита, життєрадісна, комунікабельна, швидко адаптується в новому колективі і вікових ситуаціях. Настрій у дітей даного типу темпераменту стійкий, без будь-яких коливань. Діти активні в різних видах діяльності. Інтереси і нахили мають поверховий характер. Інтерес до даного виду діяльності, ігри чи заняття поверховий, може активно з’являтися і за короткий час зникнути. Розмовляє переважно голосно, швидко, емоційно. Мова зазвичай супроводжується виразною мімікою та жестикуляцією. Намагається займатися тільки легкою, приємною і цікавою для них діяльністю й уникати складного, неприємного, нецікавого. Уміє долати перешкоди, користується симпатією ровесників. Засинає швидко, сон глибокий, спокійний. Прокидається спокійно і раптово переходить до активної діяльності.

 

Рекомендації психолога вчителю та батькам

у спілкуванні з дітьми-сангвініками

1.     При спілкуванні з дітьми-сангвініками вимоги повинні бути максимально справедливі.

2.     Варто давати вихід їхній енергії, стимулювати розкриття їхнього потенціалу та здібностей у суспільно корисній праці.

3.     Потрібно виявляти довіру до сангвініка, підтримувати його корисну ініціативу, здійснювати підтримку в його починаннях, закріплювати віру у власні сили в подоланні труднощів.

4.     Не варто давати йому доручення, пов’язані з довготривалою монотонною роботою.

5.     Допомогу надавати у формі відкритої дружньої підтримки, поради.

6.     Бути максимально вимогливим при скоєнні дитиною найнезначніших порушень.

7.     Пам’ятати, що в дитини-сангвініка швидко руйнуються звички, дитина швидко втомлюється від одноманітних занять, методів і форм роботи.

8.     При виконанні завдань сангвініком дорослий повинен використовувати додаткові стимули, або домагатися завершення роботи.

9.     Коли дитина недоброякісно виконала завдання, заставити теж саме завдання виконати ще раз.

10.  Формувати стійкі інтереси.  Не дозволяти чистих змін видів діяльності. Розпочату роботу навчити виконувати до кінця. Виробляти з раннього віку стійкий інтерес, терпіння, цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати й доводити до кінця розпочату справу.

11.   Навчити дитину дорожити дружбою зі старими друзями.

12.   Доцільно виконувати його лідерські якості в колективі, залучати до організації вечорів, диспутів та інших суспільно корисних заходів.

 

Флегматик

Спокійна, повільна, розсудлива дитина, досить терпляча, в тому числі й до фізичного болю. Не витримує значних фізичних навантажень, якщо змушена виконувати їх у швидкому темпі. Насправді почуття цих дітей відрізняється глибиною і постійністю. Болісно переживає несправедливість, зазіхання на їх права, розлучення з близькими людьми, бояться і не люблять змін, нестабільності. Мова спокійна, рівномірна, уповільнена, без вираження емоцій, жестикуляції та міміки. Спілкується з невеликим колом дітей, стабільна в прихильностях. Уміє певний час самостійно займатися якоюсь справою, не турбуючи дорослих, неконфліктна, поступлива, розсудлива. Якщо дитинство флегматика складається  сприятливо і йому вдається розвиватися, зберігаючи всі позитивні риси темпераменту, суспільство отримує сумлінних, серйозних, пунктуальних, захоплених улюбленою справою людей.

 

Рекомендації психолога вчителю та батькам

у спілкуванні з дітьми-флегматиками

1.      Слід наполегливо використовувати завбачливі настанови на будь-яку діяльність, яку йому потрібно виконувати, здійснювати докладний інструктаж. (Що? Коли? У якій послідовності?)

2.      Не карати за повільність, не звинувачувати в тупості, некмітливості. Наслідки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, формується комплекс неповноцінності через постійні невдачі.

3.      Доцільно стимулювати вияв щирих почуттів учня. Залучайте його до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції і зміцнює віру у власні сили.

4.      Необхідно уникати демонстративних доручень, пов’язанних із високим темпом діяльності.

5.      Під час читання художніх творів, у процесі гри, флегматика необхідно на життєвих прикладах ознайомлювати з різновидами почуттів й емоцій, навчати правильно виявляти їх у відповідних ситуаціях: співчувати, радіти тощо. Допомагати йому займатися аутотренінгом та самовихованням.

6.      Щоб дитина виросла ініціативною, дорослі мають вітати кожен вияв її самостійності, непомітно допомагати у складних ситуаціях.

7.      Необхідно проводити спеціальні ігри, розвиваючи її мислення, почуття, уяву. Дитину потрібно навчити правильно переключати увагу під час виконання завдань і раціонально розподіляти час.

 

 

Холерик

Діти-холерики зазвичай неспокійні, всі реакції даного типу носять яскравий характер: мова швидка, емоційно яскраво забарвлена, міміка виразна, жести різкі. Нестримані, дратівливі, важко пристосовуються до всіляких обмежень, режимних моментів, вимог старших. У спілкуванні прагнуть бути лідерами, віддають перевагу рухливим іграм. Дитина енергійна, наполеглива, здатна виконувати багато завдань. Для дитини-холерика властива швидка і досить часта зміна настрою. Від захоплення певним видом діяльності холерик може повністю відмовитися. Любить рухливі ігри, динамічні заняття. У всіх видах діяльності необхідна рухливість, швидкість. Діти даного типу почувають себе впевнено, легко справляються з завданнями, люблять бути лідерами. Часто намагаються керувати дорослими, конфліктують зі своїми однолітками, не хочуть виконувати певні правила гри чи завдання, можуть висловлювати протест. Засинають з труднощами, сон неспокійний, прокидаються досить швидко і відразу включаються в активну діяльність.

Рекомендації психолога вчителю та батькам

у спілкуванні з дітьми-холериками

 

1.     Не гальмувати активність дітей у формі прямої заборони.

2.     Не задовольняти примхи дітей заради того, щоб вони не нервували.

3.     Раціонально використовувати енергію дитини шляхом переключання з одного виду діяльності на інший.

4.     Ніколи не підвищувати голос на дитину, чи вдаватись до залякування. Холеричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття при ускладненнях.

5.     Спілкуватися з такими дітьми спокійним, але впевненим тоном. Потрібно уникати різних емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати опосередковано, через колектив.

6.     Постійно оберігати нервову систему дитини, обмежувати впродовж дня ігри, заняття, які призводять до збудження нервової системи дитини.

7.     За дві години до сну пропонувати спокійні ігри, види занять.

8.     Категорично забороняється карати дитину-холерика статичним положенням тіла (постій біля мене, будеш сидіти на стільці).

9.     Необхідно пропонувати дитині такі види діяльності, які б формували і розвивали довільну увагу дитини і сприяли б закріпленню в її нервовій системі процесів гальмування (настільні ігри, лото, шахи, шашки, різні види зображувальної діяльності).

10.     Потрібно виявляти зацікавлене розуміння душевного стану дитини, тактовно й опосередковано запобігати «зривам»; враховуючи мотиви вчинків, залучати до активної діяльності, пов’язаної з виявом ініціативи.

11.     Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки цей тип дуже схильний до агресивності.

 

 

Меланхолік

Діти даного типу нервової системи проявляють сильну реакцію на найнезначніші подразники. Вони малоактивні, малорухливі, вразливі, замкнуті, відрізняються великою втомлюваністю, лякливі, нерішучі, бачать події у темних тонах. Ці особистісні якості неможливо ліквідувати. Надають перевагу спокійним видам діяльності, переважно люблять гратися окремо від дітей. Проявляють досить велику пасивність у спілкуванні з дорослими й однолітками. Меланхоліки схожі на тепличні рослини: з чужими вони боязкі, замкнуті, нерішучі, зате у звичайній, доброзичливій атмосфері кмітливі, уважні й чулі. Тихо розмовляють, бути на перших ролях не прагнуть. Дуже вразливі і чутливі до схвалення своєї діяльності чи негативної оцінки результатів своєї праці. Дуже вимогливі до себе й оточуючих.

 

Рекомендації психолога вчителю та батькам

у спілкуванні з дітьми-меланхоліками

1.     Завжди дотримуйтесь принципу поступовості.

2.     Правильний виховний підхід полягає в тому, що дорослий виявляє співчуття і повне розуміння почуттів дитини.

3.     Пам’ятайте, що дитина не переносить сильних подразників. Обмежте її новими знайомствами, іграми.

4.     Меланхолік дуже довго і хворобливо адаптується в колективі дітей.

5.     Прагнути викликати у дитини позитивні емоції, проявляти максимум доброти. Тактовно, глибоко й зацікавлено проникати в її духовний світ, здійснювати моральну підтримку та зміцнювати віру у власні сили, виявляти розуміння її душевного стану.

6.     Не допускати підвищення голосу, окриків, непосильних вимог для даної дитини.

7.     Розвивати у дитини комунікабельність шляхом гри.

8.     Необхідно вчасно, кілька разів приходити на допомогу дитині під час виконання завдань, схвалювати, підтримувати найменший прояв активності.

9.     Виховувати волю, наполегливість і почуття власної цінності в колективі.

10.   Потрібно через певний проміжок часу організовувати для дитини «ситуацію успіху».

11.    Меланхоліка потрібно змалку навчити планувати свою діяльність, розумно розподіляти час і збалансувати добову і тижневу тривалість праці її відпочинку, інакше можливе нервове й фізичне виснаження дитини на ґрунті хронічної перевтоми або, з тієї самої причини, формування відрази до праці, апатія.