«Росте донька , росте син. Особливості статевого розвитку.»

Напевно, ви вже замислювалися як підготувати ваше дитя до дорослого життя, дорослих стосунків. А, можливо, ви щойно отримали запитання свого малюка: "Мамо, а звідки діти беруться?" і завмерли, не знаючи як правильно повестися, як відповісти йому на це непросте запитання.

     Мабуть, нікого не треба переконувати в тому що статева освіта дітей повинна здійснюватися у сім’ї. Але як? Адже можливих варіантів роз’яснення тих чи інших питань багато, а обрати треба один. Знання принципів статевої освіти допоможе батьками самостійно знаходити вихід у важких педагогічних ситуаціях. Від того, як зуміють батьки дохідливо й зрозуміло пояснити сину чи доньці різні життєві явища у взаєминах статей,  і формування статевих установок дитини, розуміння своїх обов’язків, необхідності управляння собою, своїми бажаннями і поведінкою.

Чи приділяєте ви увагу сексуальному вихованню ваших дітей? А які завдання ви ставите перед собою при цьому? Яку мету ставите ви перед собою виховуючи сина та доньку?

     Кожний з нас, батьків, мабуть, хоче, щоб донька виросла лагідною, турботливою, чуйною жінкою, щоб любила своїх дітей. Щоб син став опорою батька і матері, і власної сім’ї, щоб виростав мужнім, сильним, цілеспрямованим.

     Адже, засвоєння дитиною статевої ролі, характер розвитку її сексуальності багато в чому залежить від батьківської сім’ї, яка може найбільш гармонійно поєднати біологічні і соціальні начала особистості.

     Коли батьки починають замислюватися над тим, як, наприклад, складаються взаємини їхньої дитини з особами протилежної статі? Найчастіше, коли діти стають підлітками. Отже, дошкільний і молодший шкільний вік, сприятливий для розвитку вміння хлопчиків ї дівчат спілкуватися, здебільшого, на жаль, лишається поза нашою педагогічною увагою. Побутує хибна думка, що не варто спеціально привертати увагу батьків до питань статевого виховання дітей дошкільного віку. Мовляв, цей період статевого розвитку дитини вчені вважають асексуальним, тобто таким, коли статеві гормони не впливають на розвиток організму дитини і її поведінку. Проте, саме цей етап розвитку і виховання закладає основи моральних установок психологічних особливостей майбутніх жінки і чоловіка, створює необхідні передумови для ідентифікації статевої ролі.

     Повсякденна підготовка майбутніх чоловіка і жінки до виконання подружніх і батьківських ролей, успішність освоєння яких багато в чому визначає особисте щастя людини – це мета статевого виховання дітей. А хто з нас не бажає щастя своїм дітям?

Уміння відповідати соціально прийнятим взірцям статевої поведінки. Створювати стабільні взаємини з особами протилежної статі, сприятливі взаємини з близькими і рідними не належить до вроджених здібностей. Так само як до вибору і самоствердження в професії, так і до виконання ролі чоловіка і жінки, матері і батька, сім’я і суспільство готують людину впродовж усього життєвого шляху.

     Потрійна задача

Мені здається, що зараз перед батьками стоїть "потрійна задача". Більшість з них хочуть говорити зі своїми дітьми більш чесно, ніж це робили їхні власні батьки. Так що перше завдання – це самим оволодіти всією новою інформацією. Друга задача – почуватися себе впевненіше і передати цю інформацію своїм дітям. А третя задача полягає в тому, щоб усвідомити, що ви тим самим навчаєте й інших членів своєї сім’ї і суспільства.

     Принципи статевого виховання

     Кому з батьків не доводилося ніяковіти через "важкі" запитання або міркування дітей? "Щось я не бачила, щоб діти під кущами валялися", – зауважує п’ятирічна Оленка на повідомлення батьків про місце її народження. П’ятирічний Ромчик на запитання мами, чому він перестав дружити з Наталкою, цілком серйозно відповідає: "Вона не так гарно цілується, як Марійка".

     Відповіді на "важкі" запитання малюків, та ще важчі проблеми, які ставлять перед батьками підростаючі діти, багато в чому визначають позицію, ставлення сина чи доньки до інтимної сфери життя людини

     Хочуть того батьки чи ні, а їх сина чи доньку неможливо відмежувати від моральних аспектів сексуальної інформації, від пізнання культури статевих взаємин знайомих людей. Важкі запитання обов’язково виникнуть. Якщо батьки не зможуть задовольнити повною мірою пізнавальних інтересів дітей щодо нормативів статевої поведінки, дефіцит сімейної, домашньої інформації обов’язково поповниться вуличною.

     Природність поведінки дорослих і насамперед батьків, атмосфера готовності відповісти на всі без винятку запитання дитини, вміння пояснити важкі теми без сорому й страху – неодмінна педагогічна умова правильного статевого виховання. Пригадайте, які емоції викликають у вас "важкі" дитячі запитання? На нашому обличчі виразно проявляються не тільки розчарування, а й розгубленість ніяковість. Наші діти – гарні психологи, і їм неодмінно передається афектація поведінки матері або батька, їх невпевненість у собі. Діти аж ніяк не бачать зв’язку між народженням дітей і еротикою, а миро, дорослі, привносимо наш дорослий еротичний досвід у невинний пізнавальний інтерес. Діти не розуміють відмінності між запитаннями: "Як відрізнити їстівні гриби від неїстівних?" і "Як відрізнити хлопчиків від дівчат?", але відмінність реакцій тат і мам на них помітять відразу і починають вирізняти окреме коло питань, що, на їхню думку, стосуються брудної, непристойної сторони життя людини. Від низької статевої культури йдуть грубі помилки в ставленні до запитань дитини: "От тобі й на, ти вже цим цікавишся? Швидко ж ви ростете, далеко підете!", або ". Особливо часто батьки допускаються помилок під час спільного перегляду телевізійних передач і художніх кіно-чи відеофільмів, де є еротичні сцени. Окремі батьки намагаються або відволікти увагу дітей усілякими способами, що прекрасно розуміють діти, або ж починають посміюватися, кидають багатозначні репліки щодо поцілунків, обіймів закоханих. Обидві реакції негативно позначаються на вихованні статевих почуттів дитини, формують у неї переконання, що в пестощах, любові чоловіка і жінки є щось непристойне.

Якими б не були наші відповіді сину чи доньці в їх чотирирічному, семирічному чи п’ятнадцятирічному віці, вони за змістом повинні бути правдивими, об’єктивними, науковими. Нерідко психологічний дискомфорт викликають у батьків і дітей назви статевих органів. Як правило, спілкування у батьків і дітей ведеться в сім’ї дитячою мовою. Підростає дитина – і дитяча мова нерідко витісняється термінами, які побутують у вуличному вжитку.

     Казки про лелек, легенди про народження в капусті, про купівлю в магазині та інші варіанти не тільки не відволікають від таємних аспектів буття людини, а й заважають нормальному розвитку статевої свідомості дитини. Рано чи пізно вигадане стає реальністю і доповнюється вуличною "освітою". А натомість приходить розчарування дітей, недовіра до батьків, а подекуди й бридливе підозріливе ставлення до рідних, як до обманщиків.

     Мудро висміяв  захист полохливих батьків від нелегких запитань поет-сатирик  . Онук, якому бабуся розповідає, де й кого зі старших братів і сестер "купили" чи "знайшли", промовляє до неї:

От сімейка, так сімейка!
Хоч тікай із дому.
Хоч би одне появилось
На світ по-людському!

     Пояснення, якого чекають діти, має випливати з невигаданих, усталених законів природи, бути з нею в гармонії і співзвучності. Добре, якщо ви змалку сформуєте в сина чи доньки настанову на те, що існує закон продовження роду, якому підкоряється все живе на Землі.

     Чим старшими стають наші діти, тим менше в них запитань. І це не дивно, адже дорослі не звикли йти назустріч дитячим проблемам в інтимному житті дитини. А саме тут потрібна допомога, іноді навіть і швидка. А якщо ви вважаєте себе не досить компетентними в тих чи інших питаннях, пов’язаних зі статевими інтересами дитини, вашим порадником і другом може стати книга. Дайте її прочитати синові чи доньці.

     Пояснення батьків мають бути доступними для осмислення дітьми, відповідати рівневі їх психічних та інтелектуальних можливостей. Зрозуміла і ясна для дитини інформація не викликає, як правило, додаткових запитань. Відомий психіатр В. Лев підкреслює, що батькам не варто входити в деталі запитання, забігаючи в поясненні на три роки вперед, або без потреби поглиблювати інформацію, перетворювати коротку відповідь на доповідь чи лекцію. З практики роботи психотерапевтом, він описує такий випадок. Мати, у відповідь на звичайне у семирічному віці питання сина: "Звідки беруться діти?" прочитала йому цілу лекцію. При цьому вимкнула світло, засвітила свічки й у патетичному тоні почала повість про велику місію чоловіка і жінки... Не дивно, що такий виклад інформації викликав у хлопчика шок й з’явилася потреба в допомозі психіатра.

     Спеціалісти підкреслюють, що інформація з питань статі має бути адресною, тобто розраховуватися на певний вік. З дитиною слід з’ясовувати тільки ті питання, які цікавлять її в даний моменти, говорячи тільки про те, про що вона запитує. При цьому відповіді мають бути лаконічними, стислими й однозначними. Як влучно висловилася одна мама, варто керуватися принципом американської реклами – говорити правду, і тільки правду, але не всю...

     Хто я?

     В якому віці діти починають усвідомлювати свою статеву належність? Психологи вважають, що коли дитина починає говорити замість "Дай Каті" "Дай мені", коли вона вперше скаже про себе "я", то це новоутворене "Я" що я – дівчинка, а не хлопчик, і навпаки.

     До 1,5-2 років дитина здатна визначити й запам’ятати належність до статі, в 4-6 років – засвоїти зовнішню модель поведінки своєї статі. "Ця куртка дівчача, – заявляє чотирирічний хлопчик мамі, – я її не носитиму".

     Якщо в молодшому і середньому дошкільному віці дитина здатна сприймати насамперед зовнішні відмінності чоловіка і жінки – у будові статевих органів, в одязі, характері ігор, то після 4-5 років з’являється стійке уявлення "Я – хлопчик", або "Я – дівчинка", усвідомлене розуміння норм поведінки, поляризація ролей відповідно до статевої належності в сюжетно-рольових іграх.

     У 7-8 років при нормальному вихованні дитини в неї повинна з’явитися власна лінія статевої поведінки, що відповідає моральним, фізичним та естетичним нормам і вимогам. Вона проявляється у виборі хлопчачих або дівчачих ігор, манерах поведінки дитини, характері між статевого спілкування. Відхилення в оволодінні статевою роллю зумовлюється в цей період життя дитини соціальними факторами, насамперед сімейним оточенням.

     Засвоєння ж рольової статевої поведінки відбувається дещо пізніше. Тоді вважають учені, коли від простих наслідувальних ігор – дій з предметами, дитина переходить до сюжетних ігор, які відображають чоловічі і жіночі професії, стосунки, вчинки, характери.

     Пригадайте, в якому віці товариство дітей своєї статі почало цікавити ваших сина чи доньку більше, ніж цікава іграшка, коли вперше почали проявлятися сталі інтереси до хлоп’ячих чи дівчачих ігор відповідно? Встановлено, що з п’яти, шести років у хлопчиків починають переважати ігри "у війну". В "пожежників", "прикордонників", "космонавтів", "розвідників", "льотчиків", "водіїв". Ці ігри супроводжують невід’ємні атрибути – предмети, дії, форми спілкування – все як у справжньому, дорослому, чоловічому житті.

     А в які ігри грають у цей час їхні однолітки-дівчатка? Насамперед, у "доньки-матері", "в лікарню", "в школу". Відрізняються тут тільки предмети гри й характер ігрових дій. Хлопчики більше рухаються, ховаються, бігають. Дівчатка миють, зачісують, прив’язують, пересувають, розставляють, збирають. І це надзвичайно важливо для успішного засвоєння статевої ролі. Вчинки дівчат пов’язані із сім’єю, суто жіночими турботами. Хлопчики – ближчі до чоловічих професій, до відтворення стосунків справжніх мужчин. Вимоги щодо виконання майбутніх статевих ролей чітко проявляються у характері ігрових сюжетів, які швидко опановують малята.

     Придивіться пильніше до своїх дітей. Чи нічого не викликає у вас занепокоєння?